Иностранные языки - скачать книги или читать онлайн. Страница 67

Брене Браун – американська письменниця та психолог, професор Г’юстонського університету, вивчає проблеми сорому та вразливості. Ця книжка – результат приголомшливого дослідження: як люди сприймають свою недосконалість. Аналізуючи тисячі історій чоловіків та жінок у віці від 18 до 87, Брене Браун дійшла вражаючого висновку: щасливими людей робить не досягнення власного ідеалу, а визнання своєї недосконалості! Уміння відвертої і дотепної оповідачки та незмінного лідера інтернет-переглядів на конференції TED об’єднати науку з цікавою історією зробило «Дари недосконалості» бестселером № 1 за версією The New York Times та забезпечило продаж 1,5 мільйона примірників! Що заважає людям почуватися щасливими? Ми самі себе змусили повірити, що щастя існує лише для досконалих людей, а ми недостатньо стрункі, розумні, привабливі, успішні або ж заможні, щоб його заслужити. Ми відчуваємо сором і тривожність, коли не можемо довести іншим власну неперевершеність, зрікаємося своїх принципів та нехтуємо талантами, аби відповідати чиїмось очікуванням. Проте стали щасливим легко – треба щиросердно прийняти свої недоліки і вразливість. Сміливість, співчуття та душевна близькість – дари недосконалості, що допоможуть відчути себе самодостатнім та щасливим і скерують на 10 головних дороговказів до щиросердного життя.

Річард Докінз – британський етолог, еволюційний біолог і відомий популяризатор науки. У 1976 році вийшла друком його книжка «Егоїстичний ген», яка й принесла авторові всесвітнє визнання. ЗМІ часто називають його «ротвейлером Дарвіна» за палке відстоювання теорії природного добору. Докінз входить до сотні найгеніальніших людей, які живуть у наш час на планеті. «Егоїстичний ген» – перша і водночас визначна книжка Річарда Докінза, що досі залишається найвідомішою його працею і навіть через 40 років інтригує та не втрачає своєї актуальності. «Ми є машинами для виживання – самохідними роботами, що сліпо запрограмовані на збереження егоїстичних молекул, відомих як гени», – саме так проголошує автор. У чому ж полягає «егоїстичність» генів? Чому вчений так безжально висловлюється про людей? Які погляди відстоює? Річард Докінз наполягає на тому, що саме ген, а не особина є одиницею природного добору. Несподівано, чи не так? Але це ще не все. Альтруїзм автор пояснює не підсвідомим намагання зберегти вид, а саме егоїстичністю генів: вони вдаються до найвигіднішої стратегії, щоб залишити у вічності часточку себе. Більше того, Докінз – той, хто вперше ввів поняття «мем», що є аналогом гена в живому організмі, але не на рівні біології, а на рівні культури. І якщо ми впевнені, що тільки залишивши потомство, продовжимо себе у вічності, то Докінз стверджує, що це геть не так: через кільканадцять поколінь від наших генів і сліду не буде, а от меми, створені нами, справді існуватимуть вічно.

Капітан в’єтнамської армії після падіння Сайгона 1975 року перебирається до Америки. Разом з іншими земляками він починає нове життя у Лос-Анджелесі. Але для нього це життя подвійне, дволике. Він шпигун. Його місія – повідомити про наміри продовжити програну війну. Аби не зрадити свої ідеали, він змушений піти проти найдорожчих людей… Це роман про війну і політику, дружбу і підлість, любов і зраду.

Малколма Гладуелла – поп-соціолога і журналіста The Washington Post і The New Yorker, називають «найбільш оригінальним американським журналістом». Журнал Time вніс Гладуелла до переліку 100 найвпливовіших людей світу, а всі його дослідження із соціальної психології стали бестселерами The New York Times та The Globe and Mail. Уже за три роки після виходу з друку спільний наклад книжок «Спалах!» та «Неординарні. Історії успіху» сягнув 4,5 мільйона примірників!

The protagonist decided to go into business and establish his own agency, like a detective. But to be engaged only in love relations, such here specialization. In the first case it is necessary to check the «object», a pretty girl, for moral stability. To do this, our head of the agency takes a hotel room and a table in the restaurant downstairs. After supper… And what happened after supper, read in the book.

«Невдаха» – твір про двох закоханих, що перебувають у щасливому, здавалося б, шлюбі, з часом перетворюють своє життя на постійні докори й страждання, хоча кожен з них розуміє, що любов ще не згасла. Автор крок за кроком досліджує характер і психологічно вмотивовані вчинки людини, яка пройшла неабияку школу життя, в будь-яких ситуаціях залишається чесною, порядною, але вважає себе… невдахою. Чи справді головний герой твору Іван Цибрак є невдахою – про це судити читачеві.

The plot of the story is simple. A friend gave the protagonist a birthday ticket for a birthday. Immediately it turned out that the ticket won 30 million rubles. Events begin to develop rapidly. But then it turns out that there is no gain, it’s a joke, a rally. The spiral unwinds in the opposite direction. But that’s not all, but the end itself promises to be good. Read the book on Ozone, Amazon, Litres, Bookmate and in mobile applications.

The training system is implemented with the use of the fuzzy classifier that represents fuzzy knowledge base, the input of which receives signals about current state of the traction rolling stock and of the environment. The results of the work allow implementing intelligent DSS in modern locomotives. This will enhance the level of safety and efficiency of driving a train.

Spontaneous, eloquent and richly endowed with imagery and metaphors, his poems reveal natural artistic brilliance, and paved the way with innovation from the old style of writing. Critics have credited Tourian with originating the modern lyric tradition in verse. Knowing that he would die young, he rode the roller coaster of emotion, complaining to the Almighty in one poem and beseeching forgiveness in another. Unrealized dreams and an anxiety to live to contribute to his nation caused him deep pain and sorrow, which are reflected in his writing. The following poem, Little Lake, is an allusion to the fact that apparently Tourian who was in love with an actress, overheard her scornfully saying, “Oh him? He is trembling and so pale—he might even die one of those days!” (which, sadly, he did).

With philosophical insight Yeghishe Charent reexamines the fighting journey of his people passed through cross-roads of history, emphasizes the role of the creative individual in the history of the people, shows the impact of political incidents of the time on the national fate. His way of writing prompts to discover in him several creators – the poet of the tragedy of the motherland and the poet of the tragedy of man, the traveller of mysterious dreams, the messenger of the battled for change of life and the sacrifice of temptations to his people, the messenger of new art and the singer of new days, the annalist of the idealistic history of the time, the philosopher of history course, the fate of people and the true witness to tragic fight and valour. In the infinite world of human feelings, in the intricate bonds of searching love, longing, dreams and the meaning of life, the poet confirmed his undivided love towards his country.